Прости меня, Боже, за страх и сомненье!
За то, что частенько скулю без стесненья
От ужаса смерти, как лист сотрясаясь.
За то, что любовью плотской прикрываясь,
Твою отвергаю, не веря в успех.
За то, что в душе заглушил скорбью смех,
И радость иссохла, как роза в пустыне,
Где не было влаги небесной в помине.
За то, что в кручине томясь, забываю
Про крест на Голгофе, и вновь прибиваю
Тебя без стесненья к позорному древу,
Любовью пылая не к Богу, а к чреву!
Прости, Благосердный, за то, что главою
Поникнув, как тень, перед Сущей скалою,
Я Воду Живую считаю водой,
Не данной во благо, а жижей земной!
Прости и помилуй раба, Верный Бог!
От козней врага я чуть-чуть изнемог!
Старается он навязать мне сомненье…
Кричу и не слышу, массивы неверья
Тенями встают на тернистом пути.
Смотрю и не вижу, куда мне идти.
Скрывают их кроны полоску рассвета.
В трущобах неверья нет жизни и света!
Спасенье моё, Боже, сила Твоя!
Три слова всего лишь: «Бог Любит меня!»
И прячутся страхи в берлоги свои!
Великая сила в Господней Любви!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
Поэзия : Не отвергай ... - Николай Зимин Дай мне познать своей душой
Все то , что сказано Тобою ,
Пусть и пытаюсь я порой
Понять все мудростью земною .
Но Ты меня , мой Бог , прости
В моей наивности сердечной .
Не отвергай , а помоги
Любить любовью бесконечной .
